Книга Урантії вчить нас, що Бог-Загальний Отець є першопричиною усіх фізичних явищ простору. Він одвічно перебуває в Раю ― центрі усієї світобудови. Бог ― це вольова і первісна особистість; Загальний Отець володіє усім багатством особистості і є загальним джерелом особистостей всіх створінь. Все творіння вічно обертається навколо його Райської Особистості ― центру всіх речей та істот. Індивідуальностями він усвідомлюється, як любляча особистісна сутність.

Книга Урантії стверджує, що частка духу Бога-Отця знаходиться в кожній людині, її називають Настроювачем Мислення. Завдання цієї частки Богу ― вести людину до все більшого духовного прогресу через багато життів ― на цій та інших планетах, по усьому неосяжному, але пізнаваному у досвіді Всесвіту, аж до досягнення Бога-Отця в Раю.

Книга Урантії детально, барвисто й захоплююче описує уготований нам довгий і цікавий шлях духовної еволюції, починаючи з моменту смерті ― переходу в перший з багатьох обительских світів, і продовжуючи розповіддю про життя людей (та інших категорій створінь) на все більш досконалих, опікуваних і облаштованих небесних сферах.

Наша планета Земля носить ім’я «Урантія» за космічної класифікації. У Книзі Урантії Земля описується, як один із 10 мільйонів населених світів, розташованих у нашому локальному всесвіті під назвою «Небадон». Для порівняння, Документ 72 призводить короткий, але захоплюючий опис життя на сусідній населеній планеті.
Книга Урантії описує форму теїстичної еволюції, яка відрізняється від тлумачення Біблії (Книга Буття, глави 1 і 2); також вона розширює уявлення про природну еволюцію в тому вигляді, як вона зазвичай розуміється вченими.

Книга Урантії коригує походження й історію Адама і Єви. Вони не здійснювали «гріхопадіння», хоча і не виконали повністю своє завдання по вдосконаленню людських рас і піднесенню людства. У Книзі Урантії заперечується доктрина спокутування: люди ніколи не страждали від «первородного гріха» і, отже, не потребують спокуту кров'ю Христа. Людина ― невід'ємне і улюблене дитя Бога.

Книга Урантії частково спростовує, але в той же час значно доповнює і розширює багато вірувань про природу і місію Ісуса Христа, яких християни традиційно дотримуються. Ісус представлений у Книзі Урантії під його земним ім'ям Ієшуа бен Йосиф у якості втілення Миаїла Небадонського ― одного з численних вищих духовних управителів класу Синів-Творців, створених початковим і єдиним Богом-Отцем для організації і управління Всесвітом Всесвітів.

Ісус-Михаїл, предковічний творець нашого локального Всесвіту, не прийшов на Урантію випадково: він прибув для отримання цінного досвіду життя у образі смертної людини, яка являє собою найнижчий можливий тип всесвітньої особистості. Але головним завданням його останнього втілення, обов’язкового для набуття повновладдя в своєму творінні, було нове розкриття природи вічного Бога людям ― мешканцям Урантії, а також численним небесним створінням, що з хвилюванням спостерігали за його смертним життям на нашій планеті.

У Книзі Урантії з вражаючою уяву точністю описується весь життєвий шлях Ісуса: ранні роки, суспільне служіння, смерть на хресті, воскресіння в моронтійному тілі (проміжний стан між матерією і духом), а також його явища учням, апостолам та послідовникам у видимій формі перед своїм вознесінням.

Наразі Ісус-Михаїл ― суверен нашого локального всесвіту, в якому він представляє і фактично втілює у собі особистісну присутність першого, єдиного і одвічного Бога-Отця. Саме завдяки його унікальному і незрівнянному смертному життю, наш віддалений і недосконалий світ став відомий на увесь Небадон, як «планета хреста», а також став об’єктом пильної уваги з боку багатьох класів небесних створінь.

Вперше Книга Урантії була видана Фондом Урантія у Чикаго в 1955 році. Її історія починається в 1906 році, коли доктор Вільям Седлер ― талановитий лікар-психіатр, у той час відомий за свої численні викриття «паранормальних» явищ, зіткнувся з дивовижним випадком, який змусив його переглянути свої переконання.
Книга Урантії була передана комісією, що складалася з численних істот небесного походження у вигляді взаємопов'язаних Документів так званому Форуму ― групі людей, у роботі якої з 1925 по 1955 рр. прийняло участь 486 осіб різних професій ― чоловіків і жінок ― лікарів, юристів, дантистів, священиків, вчителів, включаючи представників всіх верств суспільства: фермерів, домогосподарок, секретарів, офісних службовців і некваліфікованих робітників.

Процес передачі документів розпочався у 1925 р. і тривав біля 10 років. Він відбувався у формі запитань від Форуму, що одночасно складався приблизно зі 100 членів, і відповідей на ці питання в письмовій формі від авторів Книги Урантії. Після передрукування відповідей членами Форуму, оригінали документів за вказівками авторів спалювались, а при намаганні зберегти їх ― незмінно зникали.

Станом на 2012 рік Книгу Урантії перекладено більш ніж на 15 мов світу; йде робота над створенням нових і вдосконаленням існуючих перекладів. Одним із перших (після французького, фінського та іспанського) у 1997 р. було видано російський переклад. Російськомовні читачі можуть знайти текст, а також додаткову інформацію про Книгу Урантії і історію її походження на сайті www.urantia.ru. Повного українського перекладу Книги Урантії поки що не існує.

Читачі Книги Урантії вірять, що вона здатна привнести і, безсумнівно, вже привносить істотний внесок у релігійне і філософське мислення людей в усьому світі. Книга Урантії ― це не нова релігія або священне писання. Перш за все вона являє собою духовне керівництво для людини, що знаходиться у духовному пошуку. В основі її Документів ― релігійна і філософська спадщина людства минулого і сьогодення; на чолі кута вона ставить особистість людини і її живу Віру.

Читачі з усього світу, яких за сьогоднішніми оцінками налічується понад мільйон, стверджують, що вивчення Книги Урантії глибоко торкає їх, змінюючи їхнє життя на краще. Книга Урантії надихає людей на досягнення нових духовних рівнів і зміцнює почуття цінності людського життя.